- розлючений
- -а, -е.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розлютити.2) у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. || Який виражає лють, гнів, злість.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
розлючений
Смотреть что такое "розлючений" в других словарях:
розлючений — [роуз л у/чеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
розлючений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розжертий — розлючений [VI,X] … Толковый украинский словарь
озвірілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до озвіріти. 2) у знач. прикм. Дуже розгніваний, розсерджений; розлючений. || Який виражає звірячу лють, злобу (про обличчя, очі). 3) у знач. прикм. Який втратив людську подобу, став схожий на звіра … Український тлумачний словник
осатанілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до осатаніти. 2) у знач. прикм. Украй роздратований, розлючений. || Який виражає крайню роздратованість, розлюченість. || перен. Дикий, розгнузданий, нестримний … Український тлумачний словник
оскаженілий — а, е, розм. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до оскаженіти. 2) у знач. прикм. Який від гніву, люті, ненависті і т. ін. став нестямним; вкрай розлючений. || Який виражає нестямну лють, ненависть і т. ін … Український тлумачний словник
розлюченість — ності, ж. Стан за знач. розлючений 2) … Український тлумачний словник
розлючено — Присл. до розлючений 2) … Український тлумачний словник
лютий — I 1) (дуже сердитий), злющий, затятий, заклятий, роздратований, розлючений, розлютований, роз ятрений, ярий; роз ярений (який утратив самовладання, досяг граничної люті), роз ярілий, озвірілий Пор. безтямний 1), безтямний 2), несамовитий I, 1),… … Словник синонімів української мови
обурливий — (який виражає обурення; сповнений обурення), збурений, розгніваний, розлючений, роздратований … Словник синонімів української мови
